Жiнко,чого Ви плачете?.... Ваш син-герой.....Ви, що не бачите.... Ще цей хлопчина i он той... - Героем ....був менi завжди.... з тих пiр коли почав ..iти...з тих пiр...коли сказав вiн мама..... я так радiла...так ридала.... Вiд щастя сльози проливала... так нiби знала..нiби вiдчувала..... я так його тримала... так оберiгала... та все ж пiшов.... за iншу битись маму....менi ж залишив вiчну рану... А я дзвонила, кажу :"Сину,iди додому..бо там гинуть...."А вiн:"Неправда...тут все мирно..." Менi вiд того було дивно..... I я його чекала...так чекала....вiн вернеться..я вiрила..я знала.... I вiн приiхав не колись..а нинi....виходжу я...дивлюсь ..мое дитя у домовинi..." як справи синку? ну кажи як справи?....чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?вiдкрий же очi....вставай...ти хочеш так лежати? втомився, певно...вирiшив поспати.... Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..живiт запав..напевно,ще й голодний...ходи,я вже на стiл накрила.... Ходи ,тебе чекае вся родина."... А люди кажуть ,що здурiла...що мертву так трясу дитину... Та, що тi люди...що вони там знають... Мiй син-герой... ГЕРОI НЕ ВМИРАЮТЬ
