Я просто людина, не менше, не бiльше...
У мене є серце ,що в грудях тремтить....
Я просто людина, така ,як всi iншi...
У мене є власнi "люблю" i "болить"...
У мене є мрii ,думки, хвилювання...
Буваю весела, а часом- сумна...
Мiсцями мене огортають вагання,
А iнодi в серцi буяє весна...
У мене є грiх, каяття i провина...
У мене є радiсть ,надiя i смiх...
На те я ,напевно, звичайна людина...
На свiтi цiм сотнi подiбних таких....
Я просто живу :прокидаюся зранку,
Роблю те ,що маю робити щодня...
Тримаю роками встановлену планку,
Життєва є певна структура своя...
У мене є друзi,знайомi ,родина,
Минуле, майбутнє , сьогоднiшнiй день...
На те я в цiм свiтi -звичайна людина,
Не бiльше ,не менше -людина лишень...
Таких як i я в цьому свiтi багато...
I в кожного в серцi є власне життя!
I планка ,яку вони мають тримати,
Е смiх ,сподiвання, любов ,каяття...
I люди-свiти ходять поряд зi мною...
Iх сотнi ,мiльйони звичайних людей...
I кожен з них буде завжди лиш собою...
Iз морем несхожих думок та iдей...
I двох однакових людей неможливо
Нiколи нiкому в цiм свiтi знайти...
Звичайна людина ,напевно, це диво...
Це диво -усi ми ,це диво- це ти!
Ти той ,кому Бог вклав серденько у груди
Не просто людина -незвiданий свiт!
Не завжди солодким життя твоє буде,
Але ти людина -ясний дивоцвiт!
Неси це iм'я в своiм серцi крiзь терни,
Як скарб ,як надiю, як гордiсть свою!
В тобi Бог життя посадив, наче зерня,
Тож ,прошу, зрости з нього квiтку свою!
Нехай проросте крiзь камiння до неба,
Ii полюбити всiм серцем зумiй!
Ми люди звичайнi,нам бiльше не треба...
Незвiданi душi в подобi людськiй...
© Огнєва Iнелла

• 
• 
•