...БЕЗ СЛІВ... не тому, що я мовчалива...
...БЕЗ СЛІВ... не тому, що мені нема, що сказати...
...БЕЗ СЛІВ...бо немає до кого говорити !!!
Навіщо попусту тратити слова, навіщо пнутися зі шкіри, коли .... Тебе і так не зрозуміє... Не зрозуміє ніколи...
Стара, як світ поговірка „Знайся віл з волом, а кінь з конем!”, з якої завжди сміялася в дитинстві, та яку так доречно висказала Котляревського Наталка Полтавка мене стосувалася...
Мовчати... Хіба б я змогла мовчати?!
Я мовчала...
Мовчали тато...Мовчали мама... Крутячи носом, брат все-таки мовчав...
Маша лише вкінці висказала все про що досі мовчала, зрешою як і всі інші !!!
Цікаво: а доки б тривала мовчанка?! Все життя?!
Стиснути зуби і мовчати...
Я б не змогла б... Я б зірвалася...
А що говорити?! Слова і так не доходили і не дійшли б...
Краще битися головою об зачинені двері, є надія, що вони все- таки проламляться...
Мої двері не потрібно проламувати, вони поржавілі в завісах.. Ввійти легко, а толку?!
І так не зачиняться...Залишаючи тебе в самотності з свистящим вітром, грипком на стінах та мовчанкою...

P.S. ЯКЕ ЩАСТЯ: ТЕБЕ ПОЗБУТИСЯ, ЩОБ НЕ МОВЧАТИ ДО ВІКУ...
Я рада, що я це зробила...Ні, ми зробили це разом !!!

• 
• 
•