Я - людина! Не риба в морі, не птах в небі, не трави в степах…Я - людина! З моїх уст це звучить гордо. Гордо?...Чому?
Богом дано мені було володіти цим тілом, цим розумом… Спілкуватись!
Людина - образ вищий, світлий. Навіть всі слова, утворені від слова «людина» - позитивні: людяність, гуманізм – енергія добра ховається в їх звуках. Бути людиною і пишатись цим!... Погано? Напроти …
Але справжньою Людиною може стати не кожен. Вузький тернистий шлях лежить перед моїми очима, коли чую слово «людина». Хтось звертає зі шляху, хтось не має змоги йти далі… заплутався в терені. Чи вони погані? Ті, хто оступились? Чи втратили надію?... Ні. Вони слабкі, Але вони теж люди. Нехай… Нехай вони не мають змоги йти до своєї високої мети, втілити свої мрії в життя. Не дозволимо втратити їм вищу мету бутя, не дамо погаснути їх мріям. Добро!... Добро несе людина людині. Тому вона – людина.
Сильні не звертають. Їх мрії – полярні зірки – ведуть їх уперед. Вони борються за своє право називатись людиною кожну хвилину свого життя. Бій цей – непомітний, але іноді ми відчуваємо його – цей бій за Добро. Як?! Як боротися у цьому світі?!... Жорстокість… Бруд думок… Неправда політики…
Боротись можна!

Своїм життям до себе дорівняюсь

• 
• 
•