Галичанка народжується для того, щоб: у три роки пасти курчата; у шість-сім - навчитися доїти корову Маріанну і длубатися пальцем у носі: у дванадцять - виявити ріст волосся на власному тілі у найнесподіваніших місцях і вишити свою першу подушку; у шістнадцять - бути нагло притиснутою ча шкільним п'єцом однокласником Іваном і виявити у його штанах страхітливого патика, схожого на міліцейський; у вісімнадцягь- закінчити школу із твердим переконанням, що найбільшим скарбом у цьому світі є її цнота; у двадцять - спекти свій перший пвібак і закохатися в сорокарічного вчителя, якому подарувати свою цноту за прочитаний хрипким голосом вірш Б.- І. Антонича; у двадцять два - переживши трагічну любов, вийти заміж за Гриця з першої бригади і на другий же день після весілля вперше дістати в писок за те, що не була незайманкою; у двадцять три - народити першу дитину і зрозуміти, що пов'язала свою долю з пияком, ідіотом і злочинцем; у двадцять чотири - народити близнюків і різко набрати вату до одного-двох центнерів; у тридцять - вперше вдарити Гриця виваркою по голові, коли той вкотре обізве її льохою; у тридцять п'ять - вступити до лав Союзу українок і вперше відвідати знахарку, щоб та наслала якогось дідька на Гриця, бо п'є; у сорок - вчити доньку вишивати і народити ще одну дитину, будучи свято переконаною, що дітей бузьки приносять; у сорок два - вставити перші золоті зуби; у п'ятдесят - переконати дочок, що всі мужчини звірі, яких треба тримати за гратами; у шістдесят - вишити першу хоругву до церкви; у шістдесят п'ять - поховати чоловіка і так за ним голосити, ніби він був ангел небесний; у сімдесят бавити онуків і вчити їх хреститися; у сімдесят п'ять - з'їздити нарешті до родини в Канаду, притягнувши звідтамти старі лахи і ревматизм: у вісімдесят - тихо згаснути на самоті, усвідомивши, що все на цьому світі гімна варте, крім здоров'я...
Б.Волошин "Хроніки галицького містечка"
